Відеоматеріали

Фотогалерея

Баннери

Аудіоматеріали

3. Авторські статті

МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО РІВНЕНЩИНИ:

УСПІХИ, НЕДОЛІКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

 

 

         Відсутність належного мисливського законодавства і контролю в Україні, наприкінці другої половини минулого століття, негативно вплинуло на збільшення проявів браконьєрства і зменшення чисельності мисливської фауни в державі. Це явище не лише не минуло Рівненщину, але було одним із найбільших осередків, серед лісистих областей України. Тому, на прикладі останнього, дуже короткого терміну 21 століття, надаємо для Вас інформацію про хронологію становлення ведення мисливського господарства на Рівненщині. Мета цього одна - щоби кожен, кого цікавить мисливство, міг зрозуміти та оцінити, що в нас було, що є і на що ми можемо розраховувати в майбутньому.

На початку 2000–х років, ведення мисливського господарства в області, мало жалюгідне становище. Факти говорять самі за себе. Так лісистість області на протязі останніх 20- ти років становить 36,6 %, або майже 850 тис. га., тоді, як в трьох найбільших північних районах області загальна площа лісових насаджень становить разом 316, 3 тис. га , а саме: у Володимирецькому районі – 100,6 тис.га або 56 % від загальної площі району, Зарічненському – 61,8 тис. га або 45 %, Рокитнівському – 153,9 тис. га або 68 % . При цьому, офіційний ліміт добування хоча б однієї голови дикої копитної тварини, в той період часу, на таких просторах, не планувався роками. Мисливське господарство, а саме  - полювання, було в руках браконьєрів. В угіддях була, практично, пустеля. Не кращий стан був і в більшості інших районах Рівненщини.

         Браконьєрство стало одним із масових способів проведення дозвілля. Окремі   браконьєри могли три рази на день проводити незаконне полювання:  до сніданку, обіду і на вечір (ніч). А коли хтось із них знаходив в угіддях ходовий слід копитного звіра, то з радості порушники вітали один одного, пожимали і потирали руки.

         Єгерська служба, в ті часи, по УТМР була практично відсутня. На підприємствах лісової галузі переважна більшість єгерів займалася не властивими для них обов’язками.

Поступово, починаючи з 2003 року, на посади районних мисливствознавців стали підбиратися фахівці даної справи. Як наслідок, в 2003 році було складено 306 протоколів на порушників правил полювання, на відміну 2002 року - 180 протоколів. Приблизно, така кількість порушень фіксувалася на протязі  й інших 10-ти років. Біля  90 %  порушень виявлялись районними мисливствознавцями.

Одночасно, з посиленням охорони мисливських угідь, посилився і контроль за діяльністю користувчів угідь, а саме - державний нагляд (контроль) працівниками Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства. На протязі 12-ти років проведено більше 200 офіційних перевірок. За невиконання вимог приписів, на порушників-керівників було складено близько 40 протоколів за статтею 188(5) КУпАП. За неналежне ведення мисливського господарства у 9 користувачів було вилучено мисливські угіддя.

Суттєві зрушення у веденні мисливського господарства області відбулися у період 2007-2009 рр..

В 2007 році група фахівців мисливського господарства Рівненщини вивчала досвід ведення мисливської галузі в Польщі та Білорусії. Багато нового і пізнавального, що було побачено в тих країнах, з часом вдалося реалізувати майже по всіх господарствах області. А саме: різноманітну біотехнію, саму організацію проведення колективних та індивідуальних полювань, та донести  до наших мисливців культуру та етику полювання. Із цих питаннях, кожного року, доводилось неодноразово з користувачами мисливських угідь проводити наради та виїзні пізнавальні семінари-навчання на базі кращих мисливських господарств Рівненщини.

Починаючи з 2007 року, за рішенням керівництва Рівненського ОУЛМГ, наявні лісові мисливські угіддя стали переходити  із підпорядкування держлісгоспів у користування іншим користувачам, як громадської, так і приватної форми власності. Головною причиною таких рішень став початок першої кризи в державі. Тому, довелося відмовлятися від збиткових напрямків господарської діяльності, в числі яких було і залишається мисливське господарство. Із 16-ти державних мисливських господарств лісової галузі на сьогоднішній день залишилося лише 5. На протязі останніх 8-ми років утворилося більше 80-ти  користувачів, частина з яких, з різних причин, припинила свою діяльність. Всі ці вищезазначені заходи дали позитивні результати.

          Загальна площа закріплених мисливських угідь Рівненщини становить на 01.01.2015 р. 1млн. 425 тис.га.

На даний час в області діє 78 користувачів мисливських угідь. Із них:

          - 5 державних - Рівненського ОУЛМГ , площею – 44,5 тис. га   або 3% від угідь області;

          - 38 громадських організацій – 871,7 тис.га або 61 %,

 із них за системою  УТМР (в т.ч. КП «Мисливець) – 589,2 тис.га або 41 %;  а за Рівненською обласною організацією УТМР – 492,5 тис. га або 35 %;

-         32 приватні організації – 485,3 тис.га або 34 %;

-         3 інші (угіддя бувших ДП СЛАП) – 23,5 тис. га або 2%; 

Що стосується росту чисельності основних видів мисливських тварин області так і ліміту добування цих видів, то ці показники стали збільшуватися з 2003 року.

   В 2014 - 2016-х роках по ліміту добування диких копитних тварин Рівненщина вийшла на 1-е місце серед інших областей, чого не було за всю історію незалежності України.

         Не дивлячись на те, що в Україні мисливське господарство в теперішній час повністю збиткове, більшість користувачів безповоротно інвестують у мисливську галузь значні кошти. Головною мотивацією таких вкладень є - фанатизм та захоплення цією справою (хобі) певних людей.

На жаль, відсутність європейської правової бази в нашій державі, призвела до того, що в 2014-2015 роках розвиток мисливського господарства став знову  гальмувати та виходити із-під державного контролю. В першу чергу цьому сприяла складна політична та економічна ситуація в країні. Браконьєри з денного періоду доби полювання перейшли на нічний. При цьому, теперішні нічні браконьєри споряджені за останніми технологіями: авто-позашляховик, карабін з глушником, оптичні прилади нічного та теплового спостереження.

Одночасно, значна частина користувачів зрозуміла, що безкарно можна обійти недосконале існуюче законодавство: не утримувати єгерську службу, планувати занижений ліміт полювання (за високої фактичної щільності) при цьому, добувати значну кількість поголів’я диких мисливських тварин без ліцензій.

Слід бути чесними і відвертими в тому, що в теперішній час в Україні існує два різновиди суспільного порушення правил полювання (браконьєрство): офіційне і неофіційне. Неофіційне браконьєрство – це коли порушники (порушник) нікому не підзвітні і є незалежними в своїх діях будь-де і будь-коли. Інше порушення має ознаки суспільно-офіційного, і тому заслуговує на цю назву. Учасники такого браконьєрства є члени або штатні працівники мисливських господарств. Такі порушники достатньо організовані, а в своїх діях прикриваються посадовими або членськими правами, виявити і довести їхню провину, з нинішнім законодавством, є неможливим. Саме тому, деякі користувачі мисливських угідь, пристосувалися до того, що в день полювання, до приїзду перевіряючої рейдової групи, стали ховати незаконно добутих тварин, а перевіряючим надавати для огляду одну ліцензію та одну добуту на неї тварину.

Якщо взяти для порівняння, наприклад, звичайне мисливське господарство в Польщі, із площею 5-6 тис.га, яке щорічно добуває в середньому 50-60 голів козулі, 60-70 голів дикого кабана, то, Рівненщина, з реальним експлуатаційним лісовим фондом 700 тис.га, могла б щорічно офіційно добувати не менше 6 тис. голів козулі та 7,5 тис. голів диких свиней.  

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити припущення, що ліміт добування на сезон диких мисливських тварин в області та Україні може бути більшим в 2-3 рази, лише за рахунок повного призупинення офіційного та неофіційного браконьєрства. Але на жаль, держава не робить ніяких кроків, щоб змінити стан справ, а мисливська громада, в своїй більшості, активно приймає участь у порушенні законодавства, а ніж в його дотриманні.

         Таким чином, ми підійшли до ситуації, яка може не тільки зупинити подальший розвиток мисливської галузі в Україні, але і повернути її в кінець 20-го століття. Разом з тим, якщо говорити про саму мисливську галузь, то  на відміну від країн Європи в Україні її не існує. Нажаль у нашій країні мисливське господарство  є захоплення по інтересам і не більше…

 

 

Головний мисливствознавець

Рівненського ОУЛМГ                                                          МиколаЯцик